Інклюзивне навчання

У стресових обставинах (наприклад, під час повітряної тривоги, евакуації, якщо вимкнули світло тощо) усі діти потребують підтримки дорослих, адже вони є особливо вразливими й поки не вміють регулювати свої емоції. Дитина з інтелектуальними порушеннями може мати непередбачувані реакції, адже її сприйняття та оброблення інформації має свої особливості. У таких випадках украй важливо, щоб дорослий, який перебуває поруч, знав, що робити, аби підтримати дитину та запобігти негативним наслідкам.

Експерти ГО «Підтримай дитину» розробили декілька рекомендацій про те, як підтримати дитину з інтелектуальними порушеннями у кризових ситуаціях:

• Попіклуйтеся про фізичний комфорт дитини. Закрийте базові фізіологічні потреби у воді, їжі, теплі.
• Залишайтеся поряд із дитиною. Дорослий, що перебуває поруч, відповідає за фізичну безпеку дитини. У кризовій ситуації її поведінка може бути непередбачуваною і загрожувати життю та здоров'ю.
• Поясніть дитині ситуацію. Не приховуйте правду та не думайте, що вона нічого не зрозуміє. Розповідайте про ситуацію доступною для дитини мовою без деталізації.
• Складіть та розкажіть дитині план дій. Чудово, якщо ви заздалегідь передбачали можливість виникнення подібної кризової ситуації й уже протягом певного часу проговорювали із дитиною, як їй треба поводитися та що буде відбуватися надалі. Цей план може мати вигляд казки про улюблених персонажів, поведінку яких дитині зараз необхідно перейняти, а саме: бути мужньою, слухняною, відповідальною.
• Дотримуйтеся правил інформаційної гігієни. Інформацію, яку отримує дорослий з неперевірених джерел із негативним забарвленням, не потрібно щоразу передавати дитині, зокрема на рівні емоцій.
• Запропонуйте дитині найпростіші техніки заземлення. Дорослий має бути заздалегідь озброєний дихальними вправами, релаксаційними техніками, іграми, спрямованими на підвищення концентрації уваги чи її перемикання тощо, які варто запропонувати у кризовій ситуації. Вони мають бути підібрані для дитини з урахуванням її особливостей та доступними для виконання. 
• Майте під рукою сенсорну коробку (якщо є можливість). Така коробка може містити різноманітні іграшки, предмети, завдання тощо. Вони відвернуть увагу дитини й сприятимуть розвантаженню та стабілізації її емоційного стану.
• Завжди підтримуйте комунікацію. Комунікація — це важливий елемент встановлення та утримання контакту з дитиною. Вона містить вербальні й невербальні елементи. Ставте запитання дитині та відповідайте їй, навіть якщо одне й те саме запитання звучало вже понад 100 разів. Підтримуйте тактильний й зоровий контакт із дитиною, обіймайте її.
• Будьте прикладом для дитини. Зберігайте спокій. Якщо важко це вдається, попіклуйтеся про себе: зробіть паузу, попийте води, зверніться до технік заземлення тощо.

ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Діти з особливими потребами, серед яких виокремлюють помірні, середні та значні, а також талановиті та обдаровані діти потребують спеціальних умов навчання для отримання освіти, яка відповідає їхнім освітнім запитам.

Характеристики

Щоб визначити, чи необхідна дитині спеціальна освітня програма, слід врахувати такі характеристики:

•  навчання - як дитина обробляє інформацію, сприймає нову інформацію та утворює зв'язки між поняттями;
• інтелект - здатність аргументувати та розуміти інформацію й поняття;
• комунікація - як дитина використовує мову для спілкування та розуміння світу;
• фізичні характеристики - загальна і тонка координація рухів, стан здоров'я чи будь-які інші обмеження, як то проблеми зору чи слуху;

навчальна поведінка - як дитина реагує на довкілля та інших людей, відповідна вікова поведінка й ознаки самостійності, здатність пристосовуватись до нових ситуацій. 

ДИТИНА ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Причини затримки психічного розвитку у дітей.

Причин, які зумовлюють затримку психічного розвитку у дітей, багато. Це можуть бути:

•  несприятливі умови виховання;
• спадкова схильність;
• довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві;
• порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку;
• ускладнені пологи.

Отже, затримку психічного розвитку можуть спричиняти різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час є визначальним для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

Правильно організоване спілкування має надзвичайно великий навчальний і виховний потенціал. Спілкування - безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам'ятати, що:

•  Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушенням слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.
• Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності: під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.

  ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

•  при короткозорості високого ступеня - важкі фізичні навантаження, віджимання, стрибки, підйом важких предметів; різкі струси організму, навіть легкі удари в очі; тривале перебування з опущеною донизу головою;
• при короткозорості середнього ступеня - травми очей, піднімання важких предметів, нахили тулуба;
• при короткозорості слабкого ступеня - читання і письмо з низько нахиленою головою, травми очей; неприпустимо, щоб волосся з лоба спадало на очі.

ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

Що потрібно знати про вплив розумової відсталості на загальний розвиток дитини? Розумова відсталість виникає внаслідок органічного ушкодження центральної нервової системи, яка є необхідною основою для розвитку мислення дитини, пам'яті, уявлення, сприймання предметів та явищ навколишнього світу (тобто, основою психічного розвитку). Саме психологічний розвиток забезпечує формування умінь спілкуватися, цілеспрямованих дій, активності та інших якостей, які визначають можливості до адекватного існування дитини в оточуючому середовищі. Особливий характер перебігу психічного розвитку дитини призводить і до специфічного психологічного розвитку, зокрема: особливостей в інтелектуальній, емоційній, поведінковій, ціннісній та мотиваційній сферах її особистості.

 Основними показниками психічного розвитку дитини є:

• розвиток пізнавальної сфери (сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення);
• формування системи особистісних відносин (емоції, потреби, мотиви, установки, ціннісні орієнтації, спрямованість та ін.);

• оволодіння системою різноманітних практичних та розумових дій, які забезпечують розвиток здібностей до продуктивної та творчої діяльності.

  ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

   Оволодіння мовленням - складний, багатосторонній психічний процес. Його поява і подальший розвиток залежать від багатьох чинників. Мовлення починає формуватись лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це значною мірою залежить від оточуючого середовища. Якщо дитина не отримує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, що сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізичний і психічний розвиток. Малюкові потрібні регулярна мовленнєва комунікація, турбота та любов. Якщо дитину позбавити повноцінного спілкування з дорослими або звузити його тільки до одноманітних побутових ситуацій (годування, прогулянок та сну), у неї може виникнути затримка мовленнєвого розвитку.

  Що таке затримка мовленнєвого розвитку та які її наслідки?

  Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) - це повна відсутність мовлення або значне його відставання у дітей раннього віку. Якщо вчасно не помітити відставання у мовленнєвому розвитку малюка, ЗМР може перерости у складний системний розлад - загальний недорозвиток мовлення, який важко подолати.

  Які можливі причини затримок мовленнєвого розвитку у дітей?

  Причини затримки мовленнєвого розвитку численні, серед них: педагогічна занедбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з малюком, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері.

  Які є види затримок мовленнєвого розвитку?

  У дітей можуть виникати такі затримки у мовленнєвому розвитку:

  І. Затримка на стадії емоційного спілкування. Емоційний контакт з дорослим замінює у дитини вербальну комунікацію, тобто вона усміхається, лащиться і цих емоцій у спілкуванні з дорослим їй достатньо.

  ІI. Затримка на стадії називання. Дитина намагається сказати те чи інше слово лише після того, як його промовив дорослий. У конкретній 

  ситуації вона називає предмет, проте, у реальній взаємодії з людьми своє мовлення замінює вказівними жестами, вимогливими вигуками тощо. Це призводить до знервованості, примхливості дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміють ні дорослі, ні однолітки.

  III. Відсутність інтересу до спілкування. У дитини не виникає потреби у створенні емоційних і вербальних контактів з оточуючими. Відсутність необхідних зв'язків з людьми виявляється у прагненні робити усе самій; дорослий, як партнер по спільній діяльності, співрозмовник, їй не потрібен. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати з предметами, не реагуючи на звернене мовлення.

  IV. Затримка на стадії "дитячих слів". Дорослий, намагаючись досягти якомога тіснішого контакту з дитиною, використовує в своєму мовленні "дитячі слова".

   ДІТИ З АУТИЗМОМ

  Аутизм - це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з'являються у віці до 3 років.

   Як розпізнати аутизм?Деякі діти, яким пізніше ставлять діагноз "аутизм" з'являються на світ з витонченим, інтелігентним виразом обличчя (за висловом одного з перших дослідників аутизму - Л.Каннера, це "обличчям принца"). Симптоми аутизму можуть почати виявлятися від 1,5 до 3 років у дитини, яка до цього розвивалася начебто нормально. 

  10 обов'язкових правил для батьків дитини з аутизмом.

  Варто знати і завжди пам'ятати певні правила взаємодії з аутичною дитиною:

•   Приймати дитину такою, яка вона є.
• Виходити з інтересів дитини.

• Уникати перевтомлення дитини.

• Послідовно дотримуватися певного режиму і ритму життя.
• Виконувати повсякденні ритуали.
• Навчитися схоплювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини.
• Частіше бути присутнім у мікрогрупі (класі), де займається дитина.
• Якомога частіше розмовляти з дитиною, відповідати за неї, допомагати їй давати найпростіші відповіді (так/ні; хто зробив - я! тощо).
• Забезпечити комфортне середовище для спілкування і навчання.
• Терпляче пояснювати дитині суть її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо).

Поради вчителям, в класах яких вчиться дитина з особливими освітніми потребами:

• Навчіться толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на це дитині.
• Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятою.
• Сприяйте створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.
• Надавайте індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлюйте дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
• Намагайтеся наблизити виховні, навчальні та розвиткові завдання до потреб і можливостей такої дитини.
• Співпрацюйте з іншими педагогами (вчителем - логопедом, вчителем - дефектологом, практичним психологом, асистентом вихователя), лікарями та батьками в одній команді.

Рекомендації педагогам для успішної взаємодії з сім'ями в яких виховуються діти з особливими освітніми потребами:

• наголошуйте на цінності дитини та необхідності розвитку її сильних сторін;
• намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію;
• умійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних вад розвитку;
• домовляйтеся з батьками про обмін інформацією, про розвиток дитини вдома і в навчальному закладі;
• боріться зі стереотипами;
• не жалійте батьків, це заважає ефективній взаємодії;
• спільно вирішуйте проблеми;
• плануйте свою діяльність спільно з батьками.

Рекомендації батькам в сім'ях яких виховується дитина  з особливими освітніми потребами:

• поважайте свою дитину;
• сприймайте її такою, яка вона є;
• дозволяти їй бути собою;
• хваліть і заохочуйте до пізнання нового;
• стимулюйте до дії через гру;
• розмовляйте з дитиною, слухайте її, спостерігайте за нею;
• підкреслюйте її сильні сторони;
• впливайте на дитину проханням - це найефективніший спосіб дати їй інструкції.

Організація соціальної взаємодії направленої на гармонізацію

                                                       дитячих взаємовідносин в інклюзивних класах                                                         

• Для ефективного розвитку соціальних вмінь у дітей з особливостями психофізичного розвитку створюйте таке середовище, в якому б усіх дітей сприймали і поважали.
• Пам'ятайте, кожній дитині властивий свій темперамент, рівень розвитку та індивідуальні особливості. Намагайтесь толерантно сприймати людські відмінності і навчати цьому дітей.
• Дитина з ООП не повинна займати особливе становище в класі, вона має відчувати себе природно, досягати самостійності, наскільки це можливо. Створюйте таку атмосферу взаєморозуміння і взаємодопомоги між дітьми, яка б могла забезпечити дитині з особливими освітніми потребами можливість самоствердитися, набути певні навички соціальної поведінки.
• Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся примушувати дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися безпосередньо. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягайте на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та дітей із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніх думку про те, що дітям з особливими потребами необхідно допомагати, а не те - що слід налагоджувати рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.
• Вчіть дітей з повагою ставитися до однолітків і додержуватися норм поведінки під час взаємодії, поважати гідність дітей з особливими потребами.
• Вчинки говорять більше за слова, а тому демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку.
•  
• Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємній допомозі. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.
• Діти з недостатнім розвитком комунікативних навичок не можуть започаткувати гру, не вміють приєднуватися до неї. Для розвитку цих умінь потрібна цілеспрямована допомога педагога шляхом моделювання поведінки і підкріплення.
• Діти, що не бажають гратися з однолітками, можуть боятися це робити, діяти дуже повільно або демонструвати агресивність. Щоб сприяти соціальному розвиткові таких дітей, пропонуйте дітям безпечне місце, звідки вони б могли спостерігати за діяльністю інших дітей.
• Не примушуйте дітей брати участь у групових видах діяльності, а приділяйте їм індивідуальну увагу, щоб у них з'явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи.

Світ дітей з особливими освітніми потребами особливий та різнобарвний. Вони вчаться жити повноцінним життям, тому завдання дорослих - допомогти їм у цьому, але головне - не нашкодити дитині своїми стараннями. Тож давайте працювати разом і допомагати дітям адаптуватися в нашому непростому світі. І об'єднавши зусилля, ми впевнені -
кожна дитина знайде своє призначення в житті.